17.1.      Охарактеризуйте розвиток рідного краю у VI-XV ст.

В   IV-VII ст. територію нашого краю населяли племена  антів. Вони зазнали нападу з боку гунів, готів і аварів. Антам належать скарби знайдені в Пороссі: Мартинівський,  Вільхівчицький і Малоржавицький.

У VII-VIII ст. продовжився процес формування слов’янських союзів племен. На більшій території  краю проживали поляни, а південніше них, в басейні Тясмину, жили уличі. Найвідоміші поселення цього періоду досліджені біля с. Пастирське Смілянського району та с. Сахнівка Корсунь-Шевченківського району. А поблизу с. Ліпляве Канівського району виявлено рештки Змійових валів.

За однією з версій, велике об’єднання слов’янських племен під назвою Русь, походило від племені русь, що мешкали в басейні р. Рось  і входило до полянського союзу.

Ще в середині IX ст., за князя Аскольда, територія нашого краю входить до складу Київської Русі. Тут існували укріплені замки і міста-фортеці, які були центрами ремесла  торгівлі і культури. Серед  них: Родень, Канів, Корсунь, Заруб, Воїнь, Желдь, Пісочен   та ін. У 980 р. в Родені за наказом Володимира було вбито князя Святополка Святославовича. У 1144 р. київським князем Всеволодом  Ольговичем було засновано в Каневі церкву Св. Георгія (нині Успенський собор). Це єдина архітектурна споруда Черкащини періоду Київської Русі. Поблизу м. Заруб діяв знаменитий Зарубський монастир.

З кінця XI ст. на території краю оселилося ряд кочових тюркських  племен, які отримали збірну назву «чорні клобуки». Частина із них перейшла до осілого життя і перебувала на службі у Київських князів.

В період феодальної роздробленості (XII – сер. XIII ст.) лівобережна Черкащина входила до Переяславського князівства, а правобережна – до Київського.

У 1239-1240 роках територія Черкащини була повністю спустошена монголо-татарською навалою. Частково  не зруйнованим залишився лише Канів, де була ставка баскака (збирача данини).

Наприкінці XIII ст., за монгольської доби, виникає м. Черкаси. Перша письмова згадка про вже існуюче місто є в Густинському літописі за 1305р.

Після перемоги литовського князя Ольгерда у 1362 р. на р. Сині Води територія нашого краю переходить від Золотої Орди до Великого князівства Литовського. На кінець XV ст. східна частина краю входила до Черкаського повіту Київського воєводства, а  центральна і західна до Звенигородського повіту Східного Поділля.

Наприкінці XV ст. на території краю зароджується українське козацтво. Перша писемна згадка про «черкаських» козаків датується 1492 р.

 

18.1.   Охарактеризуйте  розвиток  рідного краю  у XVI-XVIII ст.

Наприкінці XV ст. на території краю зароджується українське козацтво. Воно захищало жителів Черкащини від спустошливих татарських набігів. На поч. XVI  ст. черкаський і канівський староста Остафій Дашкевич  перший почав  створювати загони для боротьби проти татар. Його справу в сер. XVI  ст. продовжив  Дмитро Байда-Вишневецький.

Після підписання Люблінської   унії (1569 р.)  територія Черкащини  була передана Польщі  і стала частиною  Київського воєводства. Зводяться нові замки-фортеці, зокрема у Каневі і Черкасах.

У 1576 році  польський король Стефан Баторій  виділив  реєстровим козакам у  володіння  м. Трахтемирів (нині в межах  с. Григорівка Канівського району), яке стає столицею реєстрового козацтва.

Соціальні та національно-релігійні утиски  з боку польської  влади породжують протест. Наприкінці XVI ст. наш  край був в епіцентрі  козацько-селянських повстань  під проводом  Криштофа Косинського  та Северина Наливайка. В 20-х – 30-х роках XVII ст.  на Черкащині  відбувалися події повстань  під проводом  Марка Жмайла (1625), Тараса Федоровича (1630), Павла Бута (1637) і Якова Острянина(1638).

В середині XVII ст.  наш край опиняється в центрі  Національно-визвольної війни під  проводом  Б. Хмельницького, а  місто Чигирин  стає столицею гетьманської козацької  держави. На Черкащині відбулися Корсунська битва (1648 р.) та Охматівська (1655 р.) Остання відбувалася на лютому морозі, тому й отримала народну назву «Дрижипільська».

На землях нашого краю знаходилася основна  територія Чигиринського, Черкаського, Канівського, Корсунського та Уманського полків.

27 липня 1657 р. помер Б. Хмельницький. Він  був похований в Іллінській церкві     с. Суботів.

В роки Руїни  відбувається розкол України, а разом  з нею, і нашого краю. Лівобережна Черкащина стає частиною Гетьманщини, як автономії у складі Московської держави. Правобережна – ареною боротьби між Польщею і Туреччиною, а після 1714 року залишається за Польщею.

Посилення панщини, феодального і  національно-релігійного гніту викликало протест у  формі гайдамацького руху. Наймасовішим виступом було повстання Коліївщина 1768 р. на чолі з Максимом Залізняком та Іваном Гонтою. Почалося воно біля Мотронинського монастиря у Холодному Яру, а завершилося – поблизу Умані.

На кінець XVIII ст. вся Черкащина  переходить  під владу Російської імперії.

Уродженцями нашого краю козацької доби були гетьмани: Богдан Хмельницький, Юрій Хмельницький, Петро Дорошенко; козацькі полковники Максим Кривоніс, Філон Джелалій, Іван Золотаренко; керівники гайдамацького руху Максим Залізняк та Іван Гонта; філософ і просвітитель Яків Козельський.

6.2. Охарактеризуйте розвиток рідного краю у ХІХ ст.

У 1796 році правобережна Черкащина увійшла до Київської губернії в складі 5 повітів: Уманського, Звенигородського, Канівського, Чигиринського і Черкаського. Лівобережна Черкащина з 1802 року стала частиною Полтавської губернії, в складі 1 повіту: Золотоніського.

Основною галуззю економіки краю на поч. ХІХ ст. залишалося сільське господарство. Розвивалися також торгівля, ремесла, промисли, зокрема, чумацтво. У 1823 р. в маєтку графа Воронцова у Мошнах було збудовано перший пароплав на Дніпрі («Пчелка»). У 1824 р. в с. Трощино Канівського повіту почала діяти перша в Україні цукроварня. У 1843 р. в с. Ташлик Черкаського повіту – перший в Росії паровий цукрово-рафінадний завод. Черкащина стає центром цукроваріння, а фірма «Рафінадний цукор братів Яхненків і Симиренків» була відома далеко за межами України. В другій пол. ХІХ ст. процеси модернізації сприяють появі нових фабрик, заводів, банків, залізниць. Окрім цукрової в нашому краї розвиваються борошномельна, виноробна, тютюнова та ін. галузі промисловості.

Завдяки розвитку капіталізму зростала потреба суспільства в освічених кадрах. Із сер. ХІХ ст. на Черкащині формується мережа початкових шкіл: церковно-приходських, державних «народних училищ», а з 80-х рр. на Золотоніщині – земських шкіл.  Першим професійним закладом стало садівниче училище в Умані (з 1859 р.), першим середнім закладом – чоловіча гімназія в Черкасах (з 1880 р.) Вищих навчальних закладів на території краю не було.

Суспільно-політичне життя краю було доволі бурхливим. У 1812 р. на території краю було сформовано 2 козацьких і 2 ополченських полки, що взяли участь у війні з Наполеоном. У 1821-1825 рр. в м. Кам’янка діяла одна з управ Південного товариства декабристів. Частина місцевих польських поміщиків (в т.ч. і граф Потоцький) брали участь у польському визвольному повстанні 1830-1831 рр. У 1855 р. на території сучасних Канівського і Корсунського районів відбувалися події «Київської козаччини». В 70-х рр. на Черкащині діяли народницькі гуртки «чайковців» та «Південних бунтарів». Найгучнішою справою останніх була «Чигиринська змова» (спроба підняти селянське повстання на Чигиринщині).

Протягом ХІХ ст. на Черкащині перебували: Іван Котляревський, Євген Гребінка, Олександр Пушкін, Адам Міцкевич, Павло Чубинський, Петро Чайковський та ін. видатні діячі культури. Найзнаменитішими уродженцями краю цього періоду є: Тарас Шевченко, Семен та Петро Гулак-Артемовські, Михайло Максимович, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Старицький, Лев Симиренко та ін.

Комментарии закрыты.

Календар
Травень 2012
П В С Ч П С Н
« Кві   Чер »
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031